ВЕЧІР-РЕКВІЄМ "ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДУ, ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ"

Голодомор 1932–1933 років в Україні – не лише найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства, а й незагоєна рана вітчизняної історії.

Щороку в центрі естетичного виховання відбувається захід на згадку про трагічні події.  «Пам'ять голоду, пам'ять серця» - таку назву отримав він цьогоріч. Куточок пам'яті уособив ікону, декілька житніх колосків та горшечок з зерном, яке могло спасти від голодної смерті. Червона калина, як нагадування -  життя має керуватися любов’ю, а не жорстокістю та ненавистю…

Ведуча і режисер заходу Вікторія Федоренко додала до куточку Свічу пам'яті – свічу вічної скорботи.

На екрані транслювалися кадри відео та фото хроніки, які підкреслювали  страшну історичну трагедію у житті України. Їх підібрав та демонстрував Володимир Кисельов.

Учасники народної студії сучасного танцю «Шарм» (керівники Ірина Домащенко, заслужений діяч мистецтв України та Олена Хохол) підготували хореографічну картинку «Голодомор». Способами хореографії і театральної майстерності вони вдало передали весь страх і жах подій тих часів.

Учасники зразкового театру «Дзеркало» (керівник Світлана Разломова) вручили кожному присутньому декілька зернинок – саме про таку кількість мріяли дітки, що просипалися з єдиною думкою: «Хліба».

Хвилина мовчання стала дуже гучною, бо разом з церковними дзвонами у єдиному ритмі билися серця глядачів.

Віршовану історію про одну родину, яку розповіла пані Вікторія, вдало підкреслила пісня «Ой, ти, жайворонку». Її виконала Анна Пономаренко, солістка народного фольклорного ансамблю «Любисток» (керівник Тетяна Стегайло, заслужений працівник культури України).

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей.

І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років.

Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється.

І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.

Хореографічна картинка «Молитва за Україну» від «Шарму» змусила присутніх у залі повірити у те, що подібні трагедії народу ніколи не повинні повторюватися. Що серця дорослих і дітей стануть благородними, руки – надійними, голови – світлими.

Про це сказав і міський голова Микола Нога, що завітав на захід. Микола Петрович долучився до створення панно пам'яті, на якому всі в єдиному емоційному пориві написали одну лише фразу: «Я пам’ятаю».

Фотозвіт