Синдром відкладеного життя під час війни

Синдром відкладеного життя під час війни: важливо знати

Синдром відкладеного життя – група життєвих сценаріїв, які полягають у тому, що людина несвідомо вважає, що поки що вона не живе «справжнім» життям, а лише готується до нього

Сьогодення сприймається як щось незначне, як чернетка чи репетиція того «реального» життя у майбутньому

Для СВЖ характерні наступні симптоми:

 Наявність ідеї «поворотного моменту», після якого «життя зміниться»

 Поворотний момент, як точка відліку «справжнього» життя стає надцінним: «Ось вийду заміж, і тоді…», «як тільки купимо квартиру, то…», «ось діти закінчать школу, й нарешті…»

 При порівнянні життя «до» і «після» уявної точки відліку, майбутнє постає як життя наповнене значимими цінностями, а теперішнє – як щось другорядне

Як тільки приходить влучний момент, щоб змінити життя – людина пасує і відмовляється від перспектив та реальних пропозицій, адже звикла жити мріями, а не реальністю

 Схильність до накопичування непотрібних речей, економії на собі та сім’ї, саморуйнування (хімічна, ігрова залежність тощо)

 Схильність ображатися, замикатися у собі, заздрити тим, хто не чекає, а діє і тим самим досягає того, чого «насправді вартий я», підвищений інтерес до життя інших людей

 Такий спосіб життя та мислення здається людині природнім та нормальним

 Синдром відкладеного життя під час війни може з'явитися навіть у тих, хто раніше цим не страждав

Всі ми чекаємо закінчення цієї війни і нашої перемоги. І в цьому очікуванні дуже просто застрягнути у режимі завмирання.

 Це дуже небезпечний режим для тих, хто поза межами активних дій, впливу на ситуацію.

У зоні ризику - тимчасово переселені люди, які відірвані від звичайного життєвого устрою і певний час знаходяться у залежній позиції

Якщо людина досить довго знаходиться у позиції жертви обставин, є ймовірність формування ряду негативних звичок:

 звичка перекладати відповідальність за своє життя на інших, інфантилізм

 схильність виявляти претензії до оточуючих

 нетерпіння, дитяче бажання, щоб потреба була задоволена тут і зараз

 неможливість витримувати рамки, правила та обмеження: "а мені не підходить цей час, прийду тоді, коли прийду"

 звикання до усього безкоштовного, небажання брати відповідальність за фінансову сферу життя. Безкоштовне сприймається з часом як те, що мені і так повинні дати і, як наслідок, знецінюється.

 знецінення роботи тих, хто допомагає. Якщо потреба не задоволена як у вище перерахованих пунктах "тут і зараз, або у той час, коли мені потрібно і при тих умовах, які я хочу" - зусилля допомагаючих людей розцінюються як "недостатні"

Як наслідок - претензії до того, що не відповіло очікуванням і відсутність подяки за те, що зроблено.

У свою чергу ці звички можуть призвести до формування деструктивного життєвого сценарію "мені усі повинні", що лежить у основі вивченої безпомічності.

Це проявляється у повсякденних дрібницях. Якщо ви нарахували у себе декілька симптомів СВЖ - важливо відслідкувати це за собою і тверезо оцінити:

 де, коли і на що ви можете впливати, а де маєте слідувати заданим правилам та рамкам

 де ваша зона відповідальності

 де ваша зона росту, у якій ви зможете самостійно вирішити питання, яке ще вчора, здавалося, вам не вирішити без сторонньої допомоги

При СВЖ під час війни людина думає, що треба перечекати ще місяць-два, ну максимум рік… і далі все буде, як раніше...
Але як раніше вже ніколи не буде. "Як раніше" ніколи і не було. Двічі в одну річку не увійдеш.

 "Життя іде, і все без коректур". Життя неможливо поставити на паузу. Воно є зараз, в цьому моменті. І це найцінніше, що може бути.

Тож живімо своє життя там, де ми є. Беремо відповідальність за своє сьогодення та йдемо разом до нашої перемоги! 

Аналітично орієнтована психологиня Anna Palyvoda

#інкурсія #психологія #синдромвідкладеногожиття #симптоми #рекомендації #сценарійжиття